Опис
Іван Багряний (1906—1963_ справжнє прізвище— Лозов’ягін) — український письменник, який зазнав жорстокості сталінських репресій. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу, потім була еміграція. Лише після своєї смерті він був реабілітований, ставши лауреатом Шевченківської премії 1992 року, і його книги почали перевидувати в Україні. До збірки «Крокви над табором» увійшли короткі прозові твори: оповідання, новелли, статті та інші. Від оповідань «Крокви над табором», «Нова Горобина» (1931) про успіхи колективізації українського села до аркуша-памфлету «Чому я не хочу повертатися до СРСР?» (1946) з критикою більшовицької влади відбулася різка метаморфоза світогляду письменника, і саме за це радянська влада забороняла його твори.
