Опис
Кажуть, що давньоперські правителі відправляли своїх розвідників у чужі краї, щоби за тональністю звучання музики визначити суспільні настрої в тих державах та регіонах і вирішити, чи можна їх легко завоювати. Натомість більш миролюбні мандрівники й колись, і тепер досліджують особливості смаків національних та регіональних кухонь, визначаючи так бажання чи небажання глибшого знайомства.
А от наша чудова Буковина сама подає себе за гостинним столом, ніби запрошуючи — скуштуй мене й переконайся, яка я добра на смак! Захоплення нашим краєм абсолютно виправдане: його ландшафтне розмаїття, поліфонія музики, співів і мов, архітектурні шедеври з тисячами ниток людських доль, які міцно зшивають його з Європою та світом, — цього достатньо, щоби розбудити цікавість. Але не може гість зупинитися на порозі нашого дому, так і не до пущений до найсвятішого — таїнства насолодитися споживанням, радості попоїсти в доброму товаристві, зануритися в запахи, смаки й оздоблення.
Буковинці гостинні, голодних гостей на Буковині не зафіксував іще жоден хроніст, а жоден ґазда не відпустив далі.
Буковинська кухня — це коронація і сублімація ландшафтів, культур, поезії, де «дзеркальний короп пряно мовчав п’ятьма мовами.
Бажаю насолоди! Смачного!
